Присвячується Майку Науменку,
Томаззо Кампанелло та Фабіо Капелло

Яскраво сяє сонце (с). Шляхом біля моря йде Незнайка. Попереду він бачить пагорб. На ньому брама з написом - "Сонячне місто". Нижче - папірець з написом "Всім смоктати". Ще нижче - металевий шлагбаум з двома положеннями - "Tags on" та "Tags off". Він у положенні Off, привалений камінням та цеглою. За брамою сяє прекрасне місто.

Незнайка: Фух, прийшов. (витирає піт із чола, роздивляється довкола)Ось він, цей край благословенний! Стоїть! (мугикає під ніс) За горами Сакартвело, під червоним світлом.....
З іншого боку брами підходить Еріх: Ти хто такий?
Незнайка: Я? Мене звуть Незнайка. Я сюди прийшов, шоб...
Еріх: То нікого не єбе! Смоктати будеш?
Незнайка: (до себе). Почалося! (Еріху) Ні! Пшов нахуй!
Еріх: Гм. Ну добре. Своя людина. Заходь.
Незнайка: Ну привіт, ОБСІЛФ! Край благословений...
Еріх (іронічно дивиться на Незнайку): Новачок? По-перше, не "привіт". "Смоктати" чи "ОБСІЛФ", чи ще щось. По-друге, вже серйозно, чо прийшов?
Незнайка: (знітився) Ну, ти знаєш... Я багато чув про місто це... Ось і прийшов щоб зрозуміти, що ж тут роблять.
Еріх (замислюється): Що роблять? Біс його зна. Кожний щось своє вважає... Ходімо, покажу тут все, та й сам спитаєш.
Входять до брами.

Вулиці міста залиті сонцем. Гуркоче море. Легкий солоний вітерець. Співають птахи. Рай. Двоповерхова вілла. Нагорі, на балконі, стоять УР та Бібоп. З вікон гуркоче "Арія"
УР, Бібоп (співають) : Жанна! Я люблю і нєнавижу тєбя! Слишішь, Жанна!
Бібоп: Давно хатєл спрасить. Кто ета Жанна? нє жі..(дивиться на портрет посміхненого Стара на стіні) нє уважайємая єврєйка?
УР: Гм. Жанна д'Арк? Та ні, вона ж бо християнка.
Бібоп: Хрістіанка? Православная?
УР: Мабуть. Не переймайся.
Незнайка (знизу). Ги, як класно! Мені вже тут подобається! (до УРа). Я теж знаю одну пиздату пісню. Про космонавтів! Тут же люблять космонавтів, егеж? (відкашлюється, співає) Упс! Ай дід іт егейн, йеее!
УР, Бібоп та Еріх з скам'янілими обличчями дивляться на нього. Незнайка, знітячись, замовкає.
Еріх (сичить) Ти що? Це ж попса! А то "Арія"! Це ж розрізняти треба!
Незнайка: Так-так. Я навчуся. Я все зрозумів. Не бийте. Не хочу смоктати.
УР та Бібоп гидливо роздивляються Незнайку. Відвертаються. Звучить "Тисяча сто". З-за рогу виходить Bor_G.
Bor_G: От я памятаю такий випадок. Узяли ми якось три півлітровки. Ну вдвох двічі по сто всмоктали. Скіки залишилось, га?
Незнайка: Не знаю, я Незнайка.
Bor_G: 1100! (йде собі, похитуючись)

Еріх та Незнайка входять до вілли. Там сидять Єврей з Сaptain'ом.
Еріх: Привіт. Усім смоктати.
Captain: Гряде Мессія, драсьте.
Єврей: Шолом.
Незнайка: А шо ви робите отут?
Єврей: Ми що робим? Гм. - Підходить до вікна. Там стоять два холодильники. Відкриває перший, з написом "Для некошерної ковбаси".
Captain: Блядь, знову нема спокою від цих єбанутих! Знов Арія!
Єврей вивчає порожній холодильник: Так, знов Кантона все з'їв. - Відкриває інший, з написом "Для кошерної ковбаси" - Яка гидота!
Captain: Єврей, ти можеш дотягнутися до стелі?
Єврей (кривиться але жує) - Ща спробую - Підходить до компьютера, щось набирає - Ні.
Captain: Бля, заєбало все! Один, два, три... - підхоплються, виходить на сходи.
Єврей: (задумливо) Пішов різати дрота. Йдіть подивіться, то цікаво.
Еріх та Незнайка виходять.

На другому поверсі Captain дзвонить у двері. Відкриває Мавка.
Captain: Гряде Мессія!
Мавка: Добрий день, заходьте. Обценьки дати?
Captain: Дякую, я сам (порпається в електрощиті)
Незнайка: А що ви тут робите?
Мавка: Я? (чарівно посміхається) Служу при президенті. Жарт. Насправді я тут займаюсь стратегией самоактуализации и самореализации личности, психопрактикой личностного роста, имеющей целью культивирование диалогового межличностного общения, развития творческих способностей и опыта личностной самореализации во всех значимых секторах приватной и общественной жизни.
Незнайка дивиться на неї скляними очима.
Мавка (помічає Еріха) О, Еріх, зайко! Хочеш віршика? (кокетливо) Ми з тобою...
Еріх злякано задкує, підштовхуючи Незнайку до виходу. Вони вибігають на вулицю.
Незнайка: Що сталось?
Еріх: (замислюючись)Вірші...Хокку....
На березі морським
Стояла ти, волосся розпустивши темно-сине
Воно зливалося з водою прекрасне і бридке водночас.....
(прокидаючись) Гм, клятий дуалізьм....Та так, нічого. Йдемо далі.

Центральна площа міста. Мерія. Еріх та Незнайка підіймаються мармуровими сходами. Майже під стелею хтось порпається, домальовуючи кістяк на грандіозній фресці. Це Clandestino. Внизу стоїть людина з хитрим виразом обличчя. Це - доктор Зігмунд.
Незнайка: Гряде Мессія!Шо ви тут робите?
Зігмунд: Вона малює, я - дивлюся.
Еріх: На що?
Зігмунд (знітившись) Гм, на що.. Взагалі то мене турбує таке питання - а скільки кісточок в хребті у лівого кістяка? Щось не зрозуміло....
Clandestino: А скільки вам потрібно?
Зігмунд: Все дно, аби не підар...
Clandestino: Я домалюю.
Гомін біля входу. В зал заходить DNY. В його литку вчепився ККК, волочиться за ним.
ККК: Стой! Нє пущу! Где пропуск? где бутилка?
DNY: Вахтери ці від спеки зовсім подуріли.... Гряде Мессія! Всім добридень, друзі!
Незнайка: Воістину гряде! А шо ви робите?
Еріх: Тсс! Він ресторанний критік. Із Нью Йорка.  На нагадуй йому про це. Бо як почне розповідати....
ККК: Стой! Куда?
Зігмунд: Як ці свині заєбалі! ККК, чи все готово до прийому?
ККК від розгубленості випускає литку DNY: Якого?
Зігмунд: Як??!! Ти не знаєш?!?! Указом кагана всєя Русі флот буде переведено з Воронежа сюди, до нас, в Сан-Сіті! Бігом готуватись!
ККК ошелешено дивиться у простір, потім зривається з місця
Зігмунд: І вуха не забудь помити, кнуре!
Незнайка: DNY, а правда, що Нью Йорк голандці заснували? З Роттердаму?
DNY здивовано дивиться на Незнайку. Еріх хапається за голову і виштовхує Незнайку з мерії, сам вибігає слідом.
Незнайка: Що, знову щось не те сказав?
Еріх: Та.. Це вже не важливо. Но що тобі ще показати?
Незнайка: А що там, навпроти?
Еріх: То лікарня. Ходімо.

В лікарні тиша. В одній з палат Хрум-хрум, gino та #48 грають в преферанс.
Незнайка: Гряде Мессія! Що ви тут робите?
gino: Привіт! Хоч покажу тобі чудо?
Еріх: (Незнайці) Не зважай на нього, це вже стара хохма. (до gino) Чудо в першій лізі!
Всі беззлобно ржуть.
Хрум-хрум: Сталінград!
#48 (дивиться на якісь прилади поряд) Колего! Твої тета-хвили мені підказують...
gino: ну досить мухлювати, скільки можна!
Еріх: 48й, а що це за прилад?
48: Та так, читає тета-хвилі. Хоч позбавитись дуалізму за дві секунди? Ось цей важіль лише чік...
Еріх (злякано) Й мене нема? Ні, не треба. Ходімо звідси.

Еріх й Незнайка йдуть узбережжям. Шум прибою. Назустріч їм йде фотограф з мавпочкою. Це m$hater.
m$hater: Шалом, гряде Мессія! Хто хоче сфотографуватись?
Еріх: Ага. А потім домалюєш нам пизду і зайвий член? Красненько дякую за такі фото. Ти краще нам скажи, хто там на неприступних скелях бігає й горлає?
Всі дивляться нагору.
Незнайка: Може то кроти?
Еріх та m$hater дивляться на нього з співчуттям: Які кроти? Нарождений смоктати догори влізти не може! Кроти он бач там вдалині - купа цегли? Оно там живуть кроти, на залишках Стіни. З ними ще Граф там...
m$hater: А! Я зрозумів! То Головлікар з Авенжером шукають зубів Ханну!
Незнайка: Що?
Еріх: Ну бачиш ось увесь оцей краєвид? Це ж цілий світ! Он бач отам, за Чорним морем - Біла Суша. Отам, де кладовище битих марсольотів - пиратський прапор - череп з хуєм? Кав'ярня то - "Веселий Рейнджер". Ота гора, покрита лісом - то Чухня. Бач,  Йоріки в шоломах з топорами кудись біжать по степу? мабуть в Саратов. Там ото де сморід видно - то сВВинарня. Піски там поруч ще... Он за Чухнею - така вузька затока - все жовте і блакитне - там Швеція, розвалини старого абацтва, феодальних ще часів...Он прямо нагорі, бач, Юрта? Тільки туди не пройдеш там все заміновано.... Але піднятись ближче можна. Ходімо.

Підіймаються вузьким горним шляхом.
Незнайка: Я все ж не розумію усього. Що тут всі роблять?
Еріх: Як що? Живуть! Це ж Сонячне місто! Хіба ж тут погано жити?
Незнайка: Але ж... Не знаю. В чьому сенс?
Еріх: А в чьому сенс життя? Ну ти питаєш. Дуалістичні в тебе якісь запитання.
Незнайка: Ну добре. Але ж не всі тут завжди? так?
Еріх: Ну. Гагарін десь он полетів... Нейл залітає зрідка, але не живе тут.. А так, тут майже всі...
Незнайка: Все одно не розумію. Навіщо?
Еріх: (крутячи пальцем) Йобнувся на спеці...

Вершина гори. Альпійский луг. На камені обличчям на схід сидить Гуррагча з закритими очима. Перед ним стоїть чашка з кислим кумисом. На лузі пасеться кобила. Назустріч спускаються Bor_G і Бібоп, вже піддаті.
Еріх: О! Ви звідки?
Bor_G: Та! Були у Vitsи на розкопках. Він там шукає все свої.., ну ті,... як їх у дупу там .... досягнення, во!
Еріх: І як, знайшов щось?
Bor_G: Та ні, звідки!
Незнайка: А ви куди?
Bor_G: В крамницю, закусь скінчилась.
Бібоп (відкриває очі) : ТО - кобила?
Еріх: Так.
Бібоп: Жжжжии....жжжжиии.... (обертається у пошуках портрета Стара) Поважно вся така єврейська?
Еріх: Так.
Бібоп: Ненавиджу, гидота! - падає.
Еріх: От до чого дуалізм доводить!

Bor_G насвистуючи щось з Новикова йде шляхом вниз. Незнайка й Еріх підходять до Гуррагчі.
Незнайка: Гряде Мессія! Що ви робите оце?
Гуррагча мовчить.
Незнайка: Агов! - торсає його за плече.
Гуррагча (не відкриваючи очей): Ом амі дева хрі. Йдіть посмокчіть десь нахуй звідси.
Незнайка (розгублено) Що він сказав?
Еріх: Га? Нічого. Його ж нема. Як він може щось сказати?
Незнайка: Але ж я чув! Ти ж теж?
Еріх: Я? Мене теж нема. (замислюється) то твої проблеми. Якщо ти чуєш щось. бо тебе теж нема. Але ти чуєш.Гм. От клятий дуалізьм!(до Незнайки) Знаєш що? Вже вечоріє. йдемо звідси. Я вже все тобі тут показав і розповів.


Пізній вечір. Місячне сяйво. Еріх з Незнайкою в кущах на пляжі.
Еріх: Тихіше! Зараз починається найцікавіше!
Незнайка: Що?
Еріх: Тссс! О, вже йдуть!
Смугою прибою йдуть Анні та Irinushka. Вони зупиняються неподалік від кущів.
Незнайко: Що вони роблять?
Еріх: Заїбав ти вже всіх оцим питанням! Йди, не  заважай. Вони тут будуть зараз думати одна про одну. І цілуватись. Люблю не це дивиться!
Незнайка виходить з кущів і йде в напрямку міста. Абсолютна темрява. Під деревом сидить хтось в білому хітоні.
Незнайка: Добривечір! А ви хто?
Незнайомець: Я - Мессія!
Незнайка: Ой. А шо ви робите отут?
Мессія: Гм. (посміхається) А нахуя мені тут щось робити? Я ж Мессія! Це ви всі робите чогось мене чекаючи. Мені нічого ж і не треба.
Незнайка: Ой! так ви прийшли вже? Чи ще йдете? Тьху, грядете?
Мессія (вдивляється у небо) А Гагаріна нема?
Незнайка: Здається, ні. А що?
Мессія : Та він завжди якось з'являється коли не треба... Я ще почекаю трохи.
Незнайка: Ще зачекаєте? Й лише трохи? Ой, а мені ж тепер що робити?
Мессія: А що ти робиш?

Fine